Шатинський Богдан І. ТЕМА: ДІАТЕЗИ У ДІТЕЙ:ЕКСУДАТИВНО- КАТАРАЛЬНИЙ, ЛІМФАТИЧНИЙ, НЕРВОВО-АРТРИТИЧНИЙ . ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ. ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Характеристика аномалій конституції у дітей: клінічні форми, діагностика, схильність до захворювань, профілактика та лікування. Становлення і розвиток імунної системи у дітей в онтогенезі. Критичні періоди в розвитку імунної системи у дітей і їх роль в патології. Особливості імунної системи новонародженої дитини. Характеристика імунної системи дітей інших вікових періодів. Визначення реактивності, адаптації, механізм запалення як імунної реакції. Аномалії конституції – це генетично детермінований або набутий стан, який характеризується зміною реактивності та адаптації організму до умов зовнішнього середовища, визначає неадекватність реакції на зовнішні подразники і сприйнятливість до захворювань. Аномалії конституції не є причиною захворювань, але створюють несприятливий преморбідний фон. У вітчизняній педіатрії розрізняють 3 типи діатезів: ексудативно-катаральний, лімфатичний, нервово-артритичний. Спільними ознаками діатезів є: схильність до алергічних реакцій, атиповість перебігу захворювань, схильність до інфекційно-запальних захворювань. Деякі автори виділяють алергічний діатез – це діти з ознаками атопії. Для ексудативно-катарального діатезу характерними ознаками є пастозність, збудливість, паратрофія, подразливість шкіри, молочний струп, гнейс, “географічний” язик . Часто хворіють на атопічний дерматит, нейродерміт, кропивницю, простудні захворювання. Ознаки лімфатичного діатезу: в’ялість, пастозність, гіперплазія лімфоїдної тканини, спленомегалія, гіперплазія тимусу. Часто хворіють на респіраторні захворювання, стенозуючий ларинготрахеїт, обструктивний бронхіт. Для нервово-артритичного діатезу характерним є: зниження апетиту, відставання у вазі, швидкий розвиток психіки і мови, підвищення нервової збудливості, порушення обміну речовин, зокрема, пуринового, вегетативні розлади. Діти схильні до невротичних реакцій, захворювань шлунково-кишкового тракту, алергічних та простудних захворювань. Імунітет – це система слідкування за реалізацією генетичної програми онтогенезу, яка здатна відрізняти власні структури від генетично чужерідних структур і елімінувати останні. Іншими словами, імунітет – це система, направлена на збереження антигенного гомеостазу організму. Найважливішим фактором специфічного імунітету є антитіла (АТ), які з’являються у відповідь на штучну антигенну стимуляцію або внаслідок перенесеної інфекції. Це сироваткові білки – імуноглобуліни: ІgG, ІgА, ІgМ, ІgD, ІgЕ. В класі ІgG відомо ізотипи і 2 підкласи. Клітинний імунітет включає в себе лімфоцити, моноцити, макрофаги і гранулоцити. Зрілі ЛЦ складаються з 2 великих популяцій: одні диференціюються у вилочковій залозі - тимусзалежні або Т- лімфоцити ( Т-ЛЦ ), другі – в кістковому мозку та пейєрових бляшках – В-лімфоцити (В-ЛЦ). В-ЛЦ після антигенної стимуляції проходять ряд стадій диференціювання, формуючи плазматичні клітини, які продукують специфічні імуноглобуліни ( АТ ). До неспецифічних факторів захисту відносять фагоцитоз, систему комплементу, реактанти гострої фази, лізоцим, пропердин. Імунна система новонароджених дітей і дітей першого року життя характеризується морфо-функціональною незрілістю. В періоді новонародженості пасивний гуморальний імунітет забезпечується материнськими антитілами, клітинний імунітет та фагоцитарна реакція слабо виражені. Це перший критичний період в онтогенезі імунної системи. Другий критичний період – у віці 3-6 місяців, коли пасивний імунітет знижується за рахунок елімінації материнських антитіл, противірусний імунітет та реакція клітинного імунітету знижені. Третій критичний період – другий рік життя. В цьому періоді розширюються контакти дитини з зовнішнім світом, синтез Іg ще знижений. Діти схильні до вірусних і бактеріальних інфекцій та алергії. Четвертий критичний період – 4-6 років, коли формуються атопічні, імунокомплексні захворювання та імунодефіцитні ст...